“Закриття дитячих освітніх установ і заборона на контакти з друзями, вихователями, вчителями, який розтягнувся на кілька тижнів, означає втрату зв’язку з важливими в житті дитини людьми, втрату, з якої дитина не може змиритися, яку вона не може зрозуміти і яка може привести до посттравматичного стресового розладу “, – з такою критикою карантинних заходів виступили представники Німецької академії дитячої та підліткової медицини (Deutschen Akademie für Kinder-und Jugendmedizin). В нашому Хеседі намагаються якомога більше приділяти увагу дітям, щоби, по-перше, знівелювати наслідки, по-друге, зберегти контакт з тими, хто звик до наших розвиваючих груп. Тому з самого початку ми записуємо відео-ролики занять (арт, танці, театральне мистецтво, хімія, підготовка до школи, іврит, Традиція), обдзвонюємо родини, допомагаємо соціально вразливим учасникам продуктами, проводимо зум-уроки, ігри, читаємо казки на ніч. Але… Наші вихователі оцінюють всі плюси та мінуси дистанційного навчання і все ж вважають, що ніщо не може замінити живого спілкування. А що думаєте ви? Яким має бути виховання та навчання? Змішаним, онлайн або виключно офф? Залишайте свої коментарі, щоб ми могли корегувати наше спілкування. JDCJDCAll-Ukrainian Jewish Charitable Foundation “Hesed-Arieh”
У дітей немає ні минулого, ні майбутнього, зате, на відміну від нас, дорослих, вони вміють користуватися сьогоденням.
У дітей наших трьох груп – «Мазл Тов», «Кен-Єладім», «Бейтейну-Лев» – на щастя, є не тільки вміння, але й можливості.
У кожній групі свої родзинки. Елементи методики М.Монтессорі, М.Зайцева, М.Ібукі гармонійно використовується у всіх групах. Природне, що і єврейський компонент присутній. Не секрет, що правильне єврейське виховання – це моделювання для дітей здорового ставлення до власних недоліків і одночасно, відсутність нереальних цілей.
🧚♀️🧚♀️🧚♀️ Особлива гра, яка зробить ваші відносини з дитиною теплими і довірчими(більше…)
🍢 Фуд-арт – мистецтво прикраси блюд – зародилося в далекосхідних культурах чи не 1000 років тому. Порівняно недавно воно проникло в європейську культуру і набуло найрізноманітніші форми: від прикраси страв квітами з томатів і моркви до справжнісіньких скульптур з кавунів і гарбузів або ж картин на тарілці, створених з різноманітних їстівних елементів.
🍡 А ось food art for kids – це явище оформилося порівняно недавно і набуло найширшу популярність. Воно отримало назву «фуд-арт для дітей», хоча віддаються цьому захоплюючому заняттю переважно дорослі. Зараз вже важко сказати, «хто перший почав», але вважається що першою була молода жінка Лі Мінг.
Старший син Лі Мінг пішов в школу в 2011 році. У хлопчика виникли проблеми з адаптацією до школи, і тоді мама, збираючи для дитини сніданок в школу, стала готувати страви не зовсім звичайної форми. «Я хотіла, щоб він відкрив коробочку зі сніданком і посміхнувся, я сподівалася його підбадьорити і дати йому відчути мою присутність і любов через цих милих казкових героїв», – говорить Лі Мінг.
Несподівано ідея «милих страв» для дітвори припала до душі багатьом мамам малюків: аккаунт матусі з Сінгапуру отримав незвичайну популярність – у неї 255 тисяч передплатників і маса послідовників – наприклад, Іда Сківенес з Норвегії, яка стала популярною чи не більш Лі Мінг.
Обидві жінки ведуть свої власні блоги, дають майстер-класи і навіть пишуть книги для мам, які хочуть мати більший душевний контакт зі своїми діточками.
🍡 Керівник програми «Кен-Едадім» Лілія Охота-Вільховська, натхненна своїми спогадами дитинства (її тато – людина різнобічно творча – просто не сприймав банальної подачі страв) і прикладом Лі Мінг, ввела таке пробне заняття для «своїх» дітей. І ось, що у них вийшло …
🍢🍢🍢 Матусі, дерзайте! По-перше, це те, що ваша дитина буде потім згадувати (як наша Ліля), а, по-друге, дуже надихаючий приклад того, чим можна зайнятися вдома.
Поруч із пам’яткою архітектури будують торговий центр без належної документації.
В Gary Bowman Gallery во Львове проходит выставка "Артур Шик - человек диалога" работ польско-еврейского художника Артура Шика, подготовленная Центром "Диалогаим" ("Диалоги") Марка Эдельмана.
Львів – центр міжетнічної толерантності чи непримиренного протистояння? Тут продовжується Європа чи починається Азія? Чим є ксенофобія для львів’ян – темою анекдотів чи гіркою реальністю? Знайти оптимістичні відповіді на поставлені запитання допомогла б малярська виставка «Єврейський вимір» у Музеї Ідей.